На Халхин-Голі перші сутички травня переросли у справжній конфлікт. Японська вводить туди дедалі більші сили й утримує територію на схід від річки. Москва, яка не хоче ні втратити обличчя перед монгольським союзником, ні дозволити Японії диктувати кордон, вирішує послати людину твердої руки.
На початку червня 1939 року генерала Георгія Жукова відряджають на місце, щоб узяти в свої руки командування радянсько-монгольськими силами. Він застає тяжке становище: невдале командування, погано узгоджені дії військ, подекуди перевага японців.
Жукову треба обрати лінію поведінки. Просто тримати західний берег і стримувати японців, ризикуючи дозволити віддаленому й дорогому конфлікту тягнутися далі? Дати швидку й обмежену відсіч, щоб відкинути противника без глибшого втягування? Чи методично, у таємниці, готувати велику наступальну операцію із взаємодією родів військ — танки, артилерія, авіація, — здатну знищити японське угруповання й розв'язати питання вирішальною перемогою? Вибір залежить від засобів, які він зможе доправити за тисячі кілометрів від будь-якого тилу.
Жуков підготував у таємниці велику наступальну операцію із взаємодією родів військ: він реорганізував командування, автошляхами, на сотні кілометрів, доставив маси танків, артилерії та боєприпасів і методично готував наступ з оточенням, вдаючись до численних маскувальних хитрощів, щоб ввести японців в оману щодо своїх намірів. Це терпляче нарощування сил у поєднанні зі сміливою доктриною взаємодії родів військ підготувало серпневий контрнаступ, який розгромив 6-ту японську армію. Халхин-Гол виявив талант Жукова й дав Японії важливий стратегічний урок, що вплинув на її подальше рішення уникати війни проти СРСР. Таємність підготовки сприяла ефекту раптовості, вирішальному для наступу, розпочатого кількома тижнями пізніше.
T00-016