Президент очолює авторитарний режим, який процвітав завдяки грі на два фронти, відколи в Європі наростає напруга. Його режим уклав контракти з Німеччиною, імпортував машини й експортував сировину до Райху, водночас приймаючи дипломатичну щедрість Вашингтона. Ця розрахована двозначність досі слугувала його інтересам, але Перл-Гарбор змінив правила гри: Сполучені Штати тепер вимагають, щоб їхні сусіди обрали сторону.
На Панамериканській конференції, що зібралася в , тиск Вашингтона величезний. Заступник держсекретаря обіцяє зброю, кредити й масові інвестиції в бразильську металургію, якщо Варгас приєднає Бразилію до союзників. Північно-східний виступ Бразилії — лише за 3 000 кілометрів від Африки — становить безпрецедентний повітряний і морський міст для союзницьких конвоїв. Берлін зі свого боку глухо погрожує бразильському торговельному флоту.
Варгас має обрати з 3 варіантів, що на десятиліття визначать майбутнє Бразилії: розірвати відносини з Віссю й отримати американські гарантії, ризикуючи німецькою помстою; зберегти торговельний нейтралітет і далі користуватися перевагами обох таборів, нічим не ризикуючи; або зволікати, пообіцявши розрив у майбутньому без формальних зобов'язань, щоб виграти час і не образити партнерів з обох боків.
Варгас розриває відносини з Віссю в 28 січня 1942 року. У відповідь німецькі U-Boot упродовж наступних тижнів торпедують кілька бразильських суден, убиваючи сотні цивільних. Обурення підштовхує Бразилію до оголошення війни Німеччині та Італії в серпні 1942 року. Єдина країна Латинської Америки, що направила сухопутні війська до Європи, Бразилія посилає експедиційний корпус чисельністю 25 000 осіб воювати в Італії у 1944–1945 роках, тоді як її бази на північному сході убезпечують союзницький повітряний маршрут до Африки.
T10-061