У Токіо , шанований німецький журналіст, близький до посольства рейху, насправді є одним із найрезультативніших радянських розвідників війни. Його подвійне становище — довірена особа німецького посла Ойгена Отта й організатор мережі, що проникла до японських керівних кіл, — відкриває йому доступ до першорядних таємниць про наміри 2 держав Осі на Далекому Сході.
Навесні 1941 року на його столі накопичуються свідчення неминучого німецького нападу на СРСР: конфіденційні розповіді дипломатів, пересування військ, дати, що ходять у розмовах. Але Сталін, який остерігається всього, що може виявитися британською провокацією з метою посварити його з Гітлером, уперто ігнорує тривожні сигнали, що надходять до нього, — як і попередження з інших джерел.
Зорге опиняється перед вибором розвідника: наполегливо попереджати Москву про небезпеку німецького нападу, ризикуючи, що його сприймуть як панікера й «спалять»; натомість зосередити мережу на питанні, життєво важливому для СРСР, — чи нападе Японія на радянський Сибір; або з обережності законсервувати мережу, бо його прикриття стає крихким.
Зорге й далі застерігає Москву, передаючи дедалі точніші попередження про німецьке вторгнення, — марно, бо Сталін не зважає на них до 22 червня. Після початку вторгнення його мережа прислужиться ще більше: наприкінці літа 1941 року вона встановлює напевно, що Японія, обравши напрямок удару на південь (європейські колонії та США), не нападе на СРСР у Сибіру. Ця інформація дозволяє Сталіну перекинути загартовані сибірські дивізії під Москву, що допомагає врятувати столицю під час контрнаступу в грудні 1941 року. Японська поліція заарештовує Зорге в жовтні 1941 року, а в 1944 році його страчено. Його випадок і досі лишається класичним прикладом вирішальних розвідданих, яким політична недовіра спершу не дала ходу.
T07-020