На початку 1941 року Німеччина готує вторгнення до Греції (операція «Маріта») і хоче провести свої армії через Балкани. Болгарія царя Бориса III опиняється на їхньому шляху: сусідка Румунії, яку Берлін уже залучив до Осі, а також Греції та Югославії, до неї залицяється Берлін, який зосереджує війська в Румунії та будує мости через Дунай.
Обережний і вправний у маневрах однаково боїться Німеччини, реакції своїх сусідів і СРСР. Проте він прагне повернути втрачені території — Македонію, вихід до Егейського моря, — якими Гітлер його спокушає. Тиск стає нестерпним, коли німецькі війська, зосереджені в Румунії, готуються перейти Дунай.
Цар має обрати між варіантами з важкими наслідками: відкрито приєднатися до Троїстого пакту й відкрити країну для німецьких армій, ризикуючи втягнути Болгарію у війну; відмовитися й наразитися на силову окупацію; або спробувати зберегти збройний нейтралітет, який навряд чи вдасться втримати, затиснувшись між воюючими сторонами. У переговорах із Берліном серед обговорюваних умов — попередній вступ німецьких військ і гарантія територіальних здобутків.
приєднується до Троїстого пакту й відкриває країну для німецьких армій. 1 березня 1941 року Болгарія підписує приєднання до Троїстого пакту на церемонії у Відні, і 12-та німецька армія генерал-фельдмаршала Ліста негайно входить на її територію, щоб вийти до грецького кордону. Болгарія отримає частину Македонії та Фракії коштом переможених Югославії й Греції, але уникне відправки власних військ проти Радянського Союзу. Далі проводитиме політику балансування: відмовиться депортувати євреїв власне Болгарії — вартий уваги факт, — водночас видаючи тих, хто живе на анексованих територіях. Він раптово помирає в Софії 28 серпня 1943 року, через 2 тижні після зустрічі з Гітлером, за обставин, що ще довго живитимуть підозри про отруєння.
T07-001