57-річний адмірал з 1939 року командує Об'єднаним флотом (Combined Fleet) Японії. Колишній студент Гарварду й військово-морський аташе у Вашингтоні, він добре знає промислову міць Америки й відверто сумнівається в шансах Японії у тривалій війні зі Сполученими Штатами.
Проте вже з січня 1941 року він працює над нетрадиційним задумом: несподівано вдарити авіаносцями по американському флоту на якірній стоянці в Перл-Гарборі на Гаваях. План суперечить класичній доктрині флоту — «Кантай кессен» («вирішальна битва»), яка передбачає чекати на ворога в західній частині Тихого океану, щоб там його знищити.
Морський генеральний штаб на чолі з адміралом Нагано вважає операцію надто ризикованою: вона відволікає авіаносці від наступу на ресурси Південно-Східної Азії та наражає флот на поразку за 6 000 кілометрів від його баз. Вересневі штабні ігри дали посередні результати, а 17 і 18 жовтня 1941 року штаб і далі відмовляється схвалити план повністю.
Ямамото має вирішити, як далеко йти: домогтися ухвалення свого рейду, навіть поставивши на кін власну посаду; пристати до концепції вирішальної битви й чекати на американців біля японських берегів; або переконувати верховне командування відмовитися від будь-якої війни зі Сполученими Штатами.
Ямамото нав'язав свій план: через свій штаб він дав знати 17–18 жовтня 1941 року, що він і весь штаб Об'єднаного флоту подадуть у відставку, якщо план не схвалять цілком. Починати війну без Ямамото на чолі було немислимо, тож морський генеральний штаб поступився; офіційна згода надійшла на початку листопада. 7 грудня 1941 року атака потопила або пошкодила 8 лінкорів і забрала життя понад 2 400 американців — тактичний успіх. Але 3 американські авіаносці були відсутні, а резервуари з пальним вціліли. Промислова мобілізація Сполучених Штатів з часом перетворила рейд на стратегічну катастрофу. Відому фразу про «сплячого велетня», яку йому приписують, імовірно, вигадали пізніше: жодне тогочасне джерело її не підтверджує. У квітні 1943 року літак Ямамото збили в повітрі.
T09-065