Навесні 1942 року німецька армія хоче отримати важкий танк, здатний нести 88-мм гармату, створену на основі зенітної, під товстою лобовою бронею. На замовлення відгукуються 2 конструкторські бюро: «Геншель і Зон» у Касселі, що має значний промисловий досвід, і бюро Фердинанда Порше в Штутгарті, яке робить ставку на сміливу електричну трансмісію.
Фірма «Крупп» постачає спільну башту для обох машин. 20 квітня 1942 року, у день народження Гітлера, 2 прототипи демонструють поблизу Растенбурга, а потім піддають порівняльним випробуванням.
Вибір визначить німецьке танкобудування на роки вперед. Відкриваються 3 шляхи: обрати проєкт Геншеля, обрати проєкт Порше або запустити обидва паралельно.
Проєкт Геншеля (VK 45.01 H) було обрано, і він став «Тигром I», серійний випуск якого розпочався в серпні 1942 року. Бензино-електрична трансмісія Порше, складна й вимоглива до міді — стратегічного металу, дефіцитного в Німеччині, — виявилася ненадійною під час випробувань, і від проєкту відмовилися. Приблизно 100 шасі Порше, збудованих в очікуванні замовлення, залишилися незатребуваними: 91 з них 1943 року переобладнали на винищувачі танків «Фердинанд»/«Елефант».
T11-001