Восени 1941 року центр у Пенемюнде зосереджує майже всі технології А-4: великий рідинний ракетний двигун, надзвукову аеродинаміку, гіроскопічне керування. Але жодна ракета ще не здійснила повного польоту, випробувальні пуски лишаються непередбачуваними, а Гітлер, не надто вражений, відмовляється надати програмі абсолютний пріоритет серед воєнних виробництв.
Проте мусить вирішити, яким буде промисловий шлях. Чи вкладати вже тепер величезні ресурси в серійний пілотний завод просто на острові, хоча зброя ще не доведена? Чи дочекатися завершення доведення й першого переконливого польоту, перш ніж зв'язувати рідкісні ресурси?
Від цього вибору залежить графік усієї зброї: випередити час, ризикуючи випустити несправну зброю, чи спершу довести техніку до ладу, ризикуючи все затримати.
Дорнбергер завзято обстоював негайний початок будівництва серійного пілотного заводу прямо в Пенемюнде (Versuchsserienwerk, зі складальним цехом F1 — тоді одним із найбільших безколонних цехів Європи), щоб відпрацювати там серійне виробництво, перш ніж передати його промисловості. Цієї ставки на індустріалізацію до завершення доведення дотрималися: перший цілком успішний політ А-4 відбувся лише 3 жовтня 1942 року, а Гітлер підписав наказ про масове виробництво тільки в грудні 1942 року. Завод у Пенемюнде став ціллю британського нальоту — операції «Гідра» в серпні 1943 року, — через що виробництво перенесли під землю, до «Міттельверку», де воно трималося на примусовій праці в'язнів концтабору Міттельбау-Дора.
T09-002