Адмірал , головнокомандувач Об'єднаного флоту, розуміє і розмах перемоги, і її крихкість. За 4 місяці імперський флот завдав удару по Перл-Гарбору, прикрив завоювання Малаї та Сінгапуру, а Нідерландська Ост-Індія капітулювала на початку березня. Його авіаносці діють біля Цейлону. Але його гризе одна нав'язлива думка: американські авіаносці на Тихому океані вислизнули 7 грудня й уже вдарили по Маршаллових островах і Новій Гвінеї.
У Токіо Генеральний морський штаб обстоює просування на південь: узяти , потім Нову Каледонію, та , щоб перерізати шлях між Сполученими Штатами й Австралією. Сухопутні війська, не бажаючи кидати великі сили так далеко, віддають перевагу закріпленню завойованого периметра.
Штаб Ямамото підготував інший план: захопити атол , приблизно за 2 000 кілометрів від Гаваїв, щоб виманити американський флот і знищити його авіаносці у вирішальній битві. Токіо заперечує: атол буде важко втримати, а флот опиниться під ударом далеко від своїх баз.
Ямамото має вибрати лінію, яку обстоюватиме перед штабом: нав'язати напад на , щоб спровокувати цю вирішальну битву; підтримати просування в південну частину Тихого океану, щоб ізолювати Австралію; або закріпити вже завойований периметр, не ризикуючи флотом у далекому наступі.
Ямамото нав'язує план операції проти Мідвею: на початку квітня 1942 року, під тиском його ледь прихованої погрози піти у відставку, Генеральний морський штаб поступається, виторгувавши, щоб спершу провели операцію проти , а просування на та було відкладено. Рейд Дуліттла на Токіо 18 квітня знімає останні заперечення, демонструючи вразливість самої японської території. У травні 1942 року американські криптоаналітики розкривають японський план; 4 червня американський флот влаштовує засідку біля Мідвею: за один день 4 японські авіаносці приречені разом із частиною їхніх загартованих екіпажів. Наступ на та скасовують. Вирішальна битва, якої так прагнув Ямамото, стає катастрофою, що змінює хід війни на Тихому океані.
T10-042