Японо-американський голова родини вже багато років господарює на овочевій фермі в окрузі , у Центральній долині Каліфорнії. Як і тисячі його сусідів, він — громадянин США або давній резидент; його діти народилися в Сполучених Штатах. 19 лютого 1942 року президент підписав виконавчий наказ 9066, який дозволяє армії визначати заборонені зони й виганяти з них кожного, кого вона вважає підозрілим.
З кінця березня накази про виселення йдуть один за одним уздовж західного узбережжя, а в глибині країни відкриваються табори, як-от , яким має керувати федеральна установа — . 4 травня військове командування Заходу оголошує, що родини японського походження із заходу округу мають до 13 травня вирушити до збірного центру у .
Кожна родина матиме право лише на те, що зможе забрати з собою в руках; решту — землю, врожай, техніку, меблі — доведеться розпродати за кілька днів. Ніхто не знає, на який час вони їдуть.
Голова родини зважує 3 шляхи: підкоритися наказові й поспіхом збути за безцінь ферму та техніку; відмовитися їхати й оскаржити в суді переміщення, яке застосовують до громадян без суду й обвинувачення; або довірити власність надійному сусідові, розраховуючи повернутися.
Не маючи змоги оскаржити наказ і під тиском строків переважна більшість родин підкорилася й продала майно собі на збиток або покинула його; зі збірного центру у їх згодом перевезли до таборів . Тих небагатьох, хто не підкорився наказам, як-от Фред Коремацу, заарештували й засудили, а Верховний суд у 1944 році визнав виселення законним. Інтернували майже 120 000 осіб японського походження, з яких приблизно дві третини були громадянами США. Матеріальні втрати були величезними: ферми, крамниці, будинки й заощадження пішли за частку їхньої вартості. Багато хто з тих, хто довірив майно сусідам, після повернення не знайшов нічого. Несправедливість офіційно визнали через десятиліття: 1988 року приніс вибачення від імені Сполучених Штатів і призначив відшкодування тим, хто вижив.
T10-092