На початку вторгнення бельгійська влада заарештувала сотні «підозрілих» — іноземців, політичних активістів, визнаних небезпечними, — за наказом генерального аудитора Гансгофа ван дер Мерша. Серед цих адміністративно інтернованих — діячі фламандських і франкомовних крайніх правих, зокрема (засновник Вердінасо, фашист, але противник нацизму) і . Із відступом армії багатьох із них переправляють до Франції.
20 травня 1940 року партія інтернованих прибуває до Абвіля, в департаменті Сомма, посеред розгрому й на піку психозу навколо п'ятої колони. Французькі вартові, переконані, що мають справу з можливими агентами чи пособниками ворога, мусять серед хаосу вирішити їхню долю.
Варіанти чіткі й тяжкі. Розстріляти інтернованих без суду, боячись, що вони скористаються наближенням німців або стануть «п'ятою колоною». Тримати їх під вартою до рішення в установленому порядку. Або відпустити за браком звинувачень. Сам ван Северен пропонує піти на переговори й обстояти невинуватість затриманих.
Французькі солдати розстріляли їх без суду, побоюючись агентів чи пособників ворога: 20 травня 1940 року в Абвілі було розстріляно 21 інтернованого (здебільшого іноземців і бельгійських в'язнів), серед них Йоріса ван Северена та його секретаря Яна Рейкорта. Ван Северена, який зголосився обстояти невинуватість в'язнів, убили. Цей акт, породжений панікою й психозом навколо п'ятої колони, був злочином: 1942 року німецький військовий трибунал засудив до смерті винних — лейтенанта Рене Каро й старшого сержанта Еміля Моле, яких розстріляли на Мон-Валер'яні 7 квітня 1942 року. Розправа в Абвілі залишається, з боку союзників, одним із найтемніших епізодів розгрому 1940 року.
T03-140