В останні дні операції «Динамо» евакуація триває, але німецькі лещата довкола Дюнкерка стискаються. Щоб останні війська могли знову сісти на кораблі, потрібно й далі утримувати оборонний периметр котла, який з години на годину звужується під тиском Вермахту.
Французькі солдати, які ще залишаються на місці, стоять перед гірким вибором. Утримувати фронт за всяку ціну означає прикривати посадку інших, але зменшує власні шанси вчасно потрапити на борт. Прагнути сісти на кораблі якнайшвидше — ризикувати відкрити пролом і поставити під загрозу всю операцію. Союзницька солідарність, і без того напружена після тижнів розгрому, зазнає випробування.
Французьке командування може наказати втримувати периметр до кінця, імовірно ціною полону; відійти до пляжів, щоб спробувати евакуюватися; або вести переговори про капітуляцію, щоб зберегти людей після завершення евакуації решти. Доля десятків тисяч людей вирішується в цьому ар'єргарді.
Французькі війська здебільшого прикривали евакуацію: в останні дні вони втримували периметр Дюнкерка, забезпечуючи посадку — зокрема й численних британців, основна маса яких уже відбула. Загалом операція «Динамо» вивезла близько 338 000 людей, серед яких в останніх рейсах (1–4 червня) було чимало французів. Але приблизно 35 000–40 000 французьких солдатів ар'єргарду через брак кораблів і часу потрапили в полон під час падіння Дюнкерка 4 червня. Їхня жертва, яку британська розповідь про Дюнкерк довго применшувала, була вирішальною для успіху евакуації. Вона також породила у Франції тривалу образу через пріоритет, який віддавали британським військам.
T03-161