Цивільні на дорогах Соми цього 20 травня 1940 року — тисячі людей, що тікають на південь під палючим сонцем. Жінки, діти й старі утворюють повільні колони, перемішані з возами, велосипедами та кількома автомобілями. Родина з околиць Абвіля — подружжя з 2 дітьми — залишила дім напередодні, коли гармати наблизилися, а сусіди вже пішли.
За 10 днів німецький прорив через Арденни все перевернув. Танки Вермахту мчать до моря й цього дня виходять до узбережжя поблизу Абвіля, відтинаючи союзні армії на півночі. Над дорогами Люфтваффе застосовує доктрину перекриття: перешкоджати рухові, забивати магістралі, змішувати війська й біженців в одному сум'ятті. Винищувачі Bf 109 пікірують, обстрілюють колони з кулеметів і знову беруть висоту.
На шосе позаду колони наростає гуркіт мотора. Передні вже кидаються до узбіч. Родина має за лічені секунди вирішити, що робити з візком і дітьми.
Родини здебільшого залишають головну дорогу й ідуть лише з настанням темряви, а з плином днів дедалі частіше ховаються вдень. Досвід швидко вчить, що відкрита дорога — найнебезпечніша: щойно наближається мотор, люди лягають у рів, удень ховаються, а рухаються вночі. Обстріли колон біженців навесні 1940 року підтверджені численними свідченнями й визнані воєнним фактом, що мав на меті блокувати магістралі. Оцінки кількості загиблих цивільних під час ексоду травня–червня 1940 року сильно різняться залежно від джерел — від кількох десятків тисяч і більше, без надійного підрахунку жертв самих лише повітряних атак. До відповідальності за ці атаки так ніхто й не був притягнутий. Ексод залишається у французькій пам'яті початковим образом розгрому: забиті дороги, села, крізь які проходять колони, і країна, викинута з власного дому.
T03-063