67-річний генерал , верховний головнокомандувач союзних армій від вересня 1939 року, керує кампанією з донжона Венсенського замку. Освічений офіцер, 1914 року — соратник Жоффра, він розробив план «Дайль — Бреда»: його найкращі армії — французькі 1-ша і 7-ма та британські експедиційні сили — 10 травня вступають до Бельгії, щоб там зупинити Вермахт на підготовленій лінії.
Але його командний пункт має особливість, з якої кепкують його ж офіцери. У донжоні Венсена немає жодної радіостанції. У підвалі розміщено телетайпи й телефонний комутатор, але жодного радіозв'язку з фронтом: щогодини мотоциклісти-кур'єри везуть накази до ретрансляційної станції. Один офіцер порівнює штаб із «підводним човном без перископа». Накази годинами спускаються 3 ланками командування до армій і стільки ж часу йдуть назад.
13 травня танки Гудеріана форсують Маас у Седані, далеко від удару, якого чекали в Бельгії. Звістка доходить до Венсена зі значним запізненням. Гамелен мусить вирішити, як керувати битвою, що розгортається швидше, ніж працює його зв'язок.
Гамелен залишається у Венсені й зберігає систему кур'єрів і телефону, не змінюючи її впродовж усієї вирішальної фази. Накази й далі йдуть через кур'єрів і комутатор із запізненням у кілька годин, тоді як танки просуваються на 60 км на добу. Розрив між командуванням і німецьким темпом стає однією з найчастіше згадуваних структурних причин французького краху. 19 травня Рейно знімає його й ставить на його місце Вейгана, відкликаного з Леванту. Заарештований Віші у вересні 1940 року, Гамелен постає перед судом у Ріомі 1942 року, де відмовляється захищатися, а потім його депортують до Бухенвальда. Вийшовши на волю 1945 року, він публікує мемуари «Служити» (1946–1947), щоб захистити свої рішення. Він помирає 1958 року. Історіографія, від Марка Блока до Алістера Горна, вважає Венсен символом вищого командування, відірваного від власної битви.
T03-053