21 травня 1940 року, коли німецький прорив мчить до Ла-Маншу, Британський експедиційний корпус намагається контратакувати на південь від Арраса, щоб послабити лещата. Генерал має імпровізоване з'єднання («Frankforce»), до якого входять 2 танкові батальйони, зокрема танки Matilda з товстою бронею, майже невразливі для стандартних німецьких протитанкових гармат.
Мета — вдарити по флангу 7-ї танкової дивізії Роммеля, щоб уповільнити наступ і відновити зв'язок із французькими силами на півдні. Але сили обмежені, без підтримки авіації й без надійної координації з французами, і є ризик виснажити їх без вирішального результату.
Франклін має вирішити. Почати атаку попри брак сил, щоб скористатися перевагою Matilda і приголомшити противника. Відмовитися й зберегти сили для відступу до узбережжя. Або дочекатися посиленої координації з французами — ризикуючи втратити ефект несподіванки. На кону — чи можна ще, бодай локально, зупинити німецьку машину.
Франклін негайно кинув в атаку танки Matilda: контратака під Аррасом 21 травня, яку вели танки Matilda, викликала справжній шок у німецькому таборі. Німецькі снаряди рикошетили від броні Matilda; Роммель, на мить повіривши, що має справу з набагато сильнішим противником, мусив спішно влаштувати загороду зі своїх 88-мм гармат, щоб зупинити атаку. Обмежена у військовому сенсі й швидко зупинена через брак засобів, атака мала непропорційно великий психологічний ефект: вона посилила обережність німецького командування й стала одним із чинників, що за кілька днів призвели до наказу про зупинку перед Дюнкерком. Аррас показав, чого могла б досягти рішуча танкова контратака в більшому масштабі.
T03-142