Державний переворот 27 березня розлютив Гітлера: він присягнувся «знищити Югославію» і вдарити по її столиці «з невблаганною жорстокістю». У наступні дні Белград, місто з приблизно 350 000 мешканців, переповнений тисячами людей, які з'їхалися з околиць на православний Великдень, а поголос заспокоює: кажуть, місто оголошено відкритим, а отже, його пощадять.
Белградці переживають ці дні невизначеності між патріотичним піднесенням — адже Гітлеру кинули виклик — і глухою тривогою через оголошене вторгнення. Протиповітряна оборона міста мізерна, югославська авіація розпорошена.
На світанку 6 квітня 1941 року, без оголошення війни, Люфтваффе починає операцію «Кара» (Strafgericht): хвилі бомбардувальників накочуються на Белград. Для мешканців питання постає негайно, і гарної відповіді на нього немає: спробувати втекти з міста дорогами, що вже забиті людьми й обстрілюються з літаків; забитися в підвали та імпровізовані сховища, позбавлені будь-якого серйозного захисту; чи податися в передмістя та в сільську місцевість, сподіваючись уникнути чергових хвиль.
Безпечного виходу немає, але велика кількість мешканців залишає місто одразу після перших бомбардувань і подається в передмістя та навколишні села. Бомбардування Белграда, що триває хвилями кілька днів, руйнує центр беззахисного міста: оцінки кількості загиблих цивільних сильно різняться залежно від джерел — приблизно від 2 000 до понад 17 000 — через відсутність надійного обліку в хаосі вторгнення. Напад, задуманий насамперед як засіб посіяти жах і сум'яття, супроводжує наземний наступ, розпочатий того самого дня з кількох напрямків. Югославія, дезорганізована й підточена внутрішніми розбіжностями, розвалюється менш ніж за 2 тижні; перемир'я підписують 17 квітня. Бомбардування Белграда, як і бомбардування Варшави та Роттердама перед ним, залишиться одним із символів війни, що велася проти міст і цивільного населення.
T07-008