Гельсінкі бомбардують уперше вже 30 листопада 1939 року о 09:20 — це перша дія Зимової війни. Заявлена радянською стороною ціль — «воєнні об'єкти». Справжня ціль — цивільний центр. Бомбардувальники СБ-2 конструкції Туполєва з ВПС РСЧА (червоної авіації), групи по 8–12 літаків, без винищувального ескорту.
Упродовж 105 днів конфлікту Гельсінкі бомбардують лише 8 разів, але під удар потрапляють і інші міста (Турку, Тампере, Лахті, Лаппеенранта), і кожна тривога змушує боятися масованого нальоту на столицю.
Цивільну оборону Гельсінкі організовує , 51-річний інженер-будівельник. Важелів кілька: підземні укриття (місто будує 320 нових за 6 місяців, місткістю 250 000 осіб), сповіщення сиренами (перша така система у Скандинавії), маскування (вимкнення вуличного освітлення) та організація пересування населення. Маючи обмежені засоби, коли під загрозою 350 000 мешканців, Аалто-Сетяля має розставити пріоритети між евакуацією, зміцненням укриттів і мобільністю.
Цивільна оборона робить ставку на максимальну евакуацію цивільних до провінції та Швеції: значна частина населення, не потрібного для життя міста, залишає Гельсінкі, а близько 9 000 фінських дітей приймає Швеція за Зимової війни. Паралельно добудовують укриття для тих, хто залишається. Гельсінкі бомбардують лише 8 разів за час конфлікту: приблизно 350 бомб забирають там близько сотні життів, із них 91 — 30 листопада 1939 року. У всій Фінляндії повітряні бомбардування вбивають майже 1 000 цивільних. Евакуація дітей набуде повного розмаху за Війни-продовження: загалом близько 70 000 sotalapset («дітей війни») виїдуть до Швеції до 1945 року, і приблизно 10 % із них ніколи не повернуться жити до Фінляндії. Столиця заплатить дорожче 1944 року, під час великих радянських нальотів у лютому.
T02-043