29-річний гауптштурмфюрер СС командує 4-ю ротою піхотного полку дивізії СС «Мертва голова» — дивізії, сформованої з наглядачів концтаборів і відомої ідеологічною жорстокістю. 27 травня 1940 року його дивізія просувається в Па-де-Кале, вступаючи в зіткнення з британським ар'єргардом, що прикриває відступ до Дюнкерка.
На хуторі Ле-Парадіс, поблизу Корне-Мало, жменька солдатів 2-го батальйону Королівського Норфолкського полку закріпилася на фермі — фермі Дюр'є. Відряджені в ар'єргард, щоб затримати ворога й дати основним силам Британських експедиційних сил дістатися узбережжя, відрізані від своєї частини, без боєприпасів після багатогодинного бою, вони завдали нападникам-есесівцям втрат, перш ніж здатися, піднявши білий прапор.
Близько 97 британських полонених роззброюють і зганяють під стіну клуні. Закони війни — Женевська конвенція 1929 року, яку підписала Німеччина, — захищають комбатантів, що склали зброю.
Роздратований опором цих людей і власними втратами, Кнехляйн велить поставити 2 кулемети навпроти групи. Наказу ще не віддано.
Кнехляйн наказує негайно розстріляти полонених. 2 кулемети відкривають вогонь по беззбройних полонених; есесівці добивають поранених багнетами й пістолетами. Убито близько 97 солдатів Королівського Норфолкського полку. 2 чоловіки виживають під тілами — рядові та — і згодом свідчитимуть. Злочин лишається невідомим союзникам до 1943 року, коли Пулі, репатрійований через інвалідність, розповідає про побачене; цю розповідь спершу ставлять під сумнів, а 1945 року її підтверджує О'Каллаган. Кнехляйна судить британський військовий трибунал у Гамбурзі в жовтні 1948 року: його засуджують до смерті й вішають 28 січня 1949 року. Ле-Парадіс залишається одним із перших доведених масових убивств полонених, скоєних на Західному фронті.
T03-086