Французька делегація з перемир'я, яку очолює генерал і до якої входять посол , віцеадмірал Ле Люк та генерал Бержере, прибуває 21 червня на галявину в Ретонді, де Гітлер наказав повернути на місце вагон перемир'я 1918 року. Німецький текст подано як такий, що не підлягає обговоренню; добитися можна лише кількох уточнень.
Найчутливіший пункт — стаття 8 про флот. Німецька версія передбачає, що французькі кораблі мають бути «зібрані в портах, які буде визначено, і роззброєні». Двозначність серйозна: якщо «порти, які буде визначено» означають німецькі порти, флот ризикує потрапити під контроль ворога, чого Лондон боїться понад усе й чому Дарлан поклявся запобігти.
Делегація, затиснута між нагальністю укласти перемир'я та потребою захистити флот, має вирішити, на чому зосередити зусилля в розмові з Кейтелем: вимагати чіткої гарантії, що порти будуть французькими, прийняти розпливчасту формулу, щоб якнайшвидше отримати перемир'я, чи спробувати проміжний шлях.
Делегація вимагає, щоб флот залишався у французьких портах, і відкидає будь-яке зосередження в Німеччині. 22 червня Юнцигер добивається формулювання, за яким флот буде роззброєно й поставлено під контроль у французьких портах; Гітлер погоджується, не бажаючи, щоб кораблі перейшли до британців. Але гарантія залишається крихкою, і недовіра Лондона не розвіюється: формула, навіть виправлена, не переконує Черчилля, який побоюється, що згодом німці змінять позицію. Саме ця недовіра через 11 днів призведе до атаки на Мерс-ель-Кебір. Стаття 8, узгоджена у вагоні Фоша, показує, як технічне положення про долю непошкодженого флоту вплинуло на розрив між 2 учорашніми союзниками.
T04-032