47-річний командує Новогрудською кавалерійською бригадою — одним із найпрестижніших з'єднань польської кавалерії. Він ветеран польсько-радянської війни 1919–1921 років, у якій воював проти Тухачевського. У вересні 1939 року його бригада обороняє ділянку Львів — Тернопіль, а потім намагається прорватися до Угорщини. Андерс зазнає 2 поранень: у ліву ногу уламком снаряда 27 вересня і в груди кулею 29 вересня. 30 вересня 1939 року радянські війська беруть його в полон непритомним поблизу Самбора (Східна Галичина).
З жовтня до грудня 1939 року він лежить у радянському військовому госпіталі у Львові. Місцевий НКВС уже тоді пропонує йому співпрацю. 23 грудня 1939 року його переводять до в'язниці НКВС у Львові, а в лютому 1940 року — до Москви. Його ув'язнюють на Луб'янці — центральній штаб-квартирі НКВС. Одиночна камера. Щодня його допитують особисто нарком Берія, генерал і .
Радянський задум полягає в тому, щоб перетягнути Андерса на свій бік і зробити його командиром майбутньої прорадянської польської армії. Упродовж 18 місяців (лютий 1940 — серпень 1941 року) Андерс сидить на Луб'янці в пристойних умовах (одиночна камера, регулярне харчування, доступ до газет), але без жодних звісток ззовні.
Йому належить вирішити, як триматися перед слідчими.
Андерс відмовляється від будь-якої співпраці, без жодних поступок. Він не веде жодних політичних розмов, вимагає статусу військовополоненого й евакуації до Великої Британії на підставі Женевської конвенції (яку СРСР не підписав). Упродовж 18 місяців нічого не змінюється. 22 червня 1941 року — напад Німеччини на СРСР — змінює все. 30 липня 1941 року укладають угоду Сікорський — Майський: звільнення всіх польських в'язнів у СРСР. 4 серпня 1941 року Андерса випускають з Луб'янки. Сікорський призначає його головнокомандувачем Польської армії в СРСР (майбутньої «армії Андерса»). За 18 місяців він збирає 115 000 вояків (із приблизно 1,7 мільйона поляків, депортованих до СРСР). Евакуація до Ірану (березень — серпень 1942 року), потім до Палестини, потім в Італії (Монте-Кассіно, травень 1944 року, де його війська беруть монастир — символ). У 1945 році він відмовляється повертатися до комуністичної Польщі. Емігрує до Лондона. У 1946 році комуністичний режим позбавляє його польського громадянства. Помирає в Лондоні 1970 року. Республіка Польща реабілітує його 1989 року.
T02-035