46-річний польський генерал — ветеран Польських легіонів Пілсудського, у вересні 1939 року командир Модлінської піхотної дивізії. 27 вересня 1939 року по обіді, коли Варшава капітулює, у Раковці, на підступах до міста, завершуються військові переговори, а польські офіцери обговорюють протокол здачі на віллі генерала Руммеля. Токаржевський відмовляється йти в полон.
За кілька годин до офіційної капітуляції (яка набуває чинності вранці 28 вересня) Руммель підписує від імені головнокомандувача, маршала Ридза-Сміглого, декрет, що уповноважує Токаржевського організувати підпільний опір на території Польщі. Цей декрет — засновницький акт Польської підпільної держави (Polskie Państwo Podziemne): суверенної структури, що продовжує існувати під окупацією, однієї з найрозбудованіших і найповніших у всій окупованій Європі.
Токаржевський негайно організовує Służba Zwycięstwu Polski («Службу перемоги Польщі», СЗП), яка невдовзі опиняється під владою уряду у вигнанні (Сікорський у Парижі) і тому є законним продовженням Польської Республіки. Але внутрішню архітектуру ще треба визначити: чи потрібна децентралізована регіональна структура, суто військовий апарат, закритий для партій, щоб уникнути розколів, чи організація, що об'єднує політичні сили під спільною дисципліною?
Токаржевський обирає військову структуру, відкриту для політичних партій (PPS, SL, SN), під спільною дисципліною. Уже в жовтні 1939 року СЗП відкривається для представників основних довоєнних партій, у листопаді створюють Polski Komitet Polityczny («Польський політичний комітет»). Токаржевський створює й збройне крило, яке в січні 1940 року за наказом Сікорського стане Związek Walki Zbrojnej (ZWZ, «»). Токаржевський стає його командувачем для радянської зони окупації. 6 березня 1940 року НКВС заарештовує його у Львові, коли він намагається таємно перетнути кордон у напрямку Будапешта, і вивозить на Луб'янку в Москві. Він переживає тортури, у серпні 1941 року його звільняють у межах угоди Сікорського — Майського. Він вступає до армії Андерса в СРСР. Воює в Італії. Відмовляється повертатися до комуністичної Польщі. Емігрує до Великої Британії, де помирає 1964 року у віці 71 року. СЗП → ZWZ → («Внутрішня армія», лютий 1942 року) стає найбільшою організацією Опору в окупованій Європі: на піку, 1944 року, вона налічує 380 000 членів. Польська підпільна держава лишається однією з найвражаючих політико-військових конструкцій Другої світової війни.
T01-062