55-річний з квітня 1938 року очолює Раду міністрів Франції та обіймає посаду міністра національної оборони. Французька комуністична партія (ФКП) у 1938 році налічує 320 000 членів, має 72 депутати в Палаті депутатів і контролює кілька великих муніципалітетів (зокрема паризький «червоний пояс»). Її генеральний секретар — одна з провідних політичних постатей Народного фронту 1936 року.
Німецько-радянський пакт від 23 серпня 1939 року кидає ФКП в екзистенційну кризу. До цієї дати партія підтримувала антифашистську політику. 25 серпня газета «Л'Юманіте» публікує комюніке: треба «боротися з фашистами та захищати Республіку». 2 вересня комуністичні депутати ще голосують за воєнні кредити. Але близько середини вересня, за прямою вказівкою Комінтерну, ФКП змінює лінію: війна Франції та Великої Британії проти Німеччини — «імперіалістична», і партія відмовляється підтримувати національну оборону.
Ще 26 серпня уряд, у якому міністерство внутрішніх справ очолює , заборонив комуністичну пресу, зокрема «Л'Юманіте» та «Се суар». 8 вересня заарештовують кількох комуністичних профспілкових діячів (ВКТУ). 17 вересня Червона армія своєю чергою вторгається до Польщі, а ФКП не засуджує Москву; її генеральний секретар , мобілізований із 3 вересня, носить військову форму. Даладьє постає перед небаченою політичною ситуацією: велика легальна партія відкрито кидає виклик національним воєнним зусиллям.
Даладьє адміністративно розпускає ФКП. 26 вересня 1939 року декретом-законом Французьку комуністичну партію розпускають в адміністративному порядку. Усе майно партії та афілійованих організацій (ВКТУ, Міжнародної червоної допомоги, газет «Л'Юманіте», «Се суар», «Режар») конфісковують. Комуністичні муніципалітети переходять під управління префектів. З 8 жовтня 1939 до 5 квітня 1940 року заарештовують 44 комуністичних депутатів і віддають під суд на так званому «процесі Сорока» в Паризькому військовому трибуналі (квітень 1940 року): вироки — від 2 до 5 років в'язниці. тим часом дезертирує зі своєї роти річкових перевезень інженерних військ у Шоні в ніч із 3 на 4 жовтня 1939 року й через Бельгію та Швецію дістається Москви 8 листопада; військовий трибунал в Ам'єні 28 листопада 1939 року засуджує його до 6 років в'язниці за дезертирство, а помилування він отримує лише в листопаді 1944 року. Під час окупації підпільна ФКП бореться в русі Опору з червня 1941 року (після німецького нападу на СРСР), але окремі комуністи воюють уже з 1940 року (, ). Рішення Даладьє залишається політично суперечливим: воно позбавляє воєнні зусилля суттєвої народної підтримки й готує боротьбу підпільних структур, які домінуватимуть в Опорі після 1941 року. Сам Даладьє втрачає посаду голови уряду в березні 1940 року, у вересні 1940-го його заарештовує режим Віші (Ріомський процес 1942 року), його депортують до Бухенвальда й Дахау. Він виживає й після війни повертається до політики.
T01-047