Укріплену позицію Льєж у 1930-х роках модернізували 4 новими фортами: Ебен-Емаель, Баттіс, Танкремон і Обен-Нефшато. 10 травня 1940 року найвідоміший із них, Ебен-Емаель, падає за кілька годин під ударом німецьких планерів. Шок величезний: якщо «наймогутніший форт світу» здається одразу, на що здатні інші?
Обен-Нефшато, збудований 1936 року, навіть не повністю добудований. Його гарнізон, близько 500 чоловіків, швидко опиняється в ізоляції в тилу німецьких військ, що мчать на захід, і під методичним артилерійським обстрілом та нальотами «Штук».
Командир стоїть перед жорстокою дилемою. Утримувати укріплення, зв'язати німецькі війська й виграти дні, але без надії на допомогу й ціною дедалі більших втрат. Капітулювати, щоб зберегти гарнізон, коли гармати виведено з ладу, а боєприпаси вже витрачено частково. Або спробувати відчайдушну вилазку. Цінність жертви вимірюється днями, відібраними у ворога, поки основна маса бельгійської армії відходить позаду.
Командир тримає укріплення якомога довше: Обен-Нефшато опирається приблизно 12 днів у взаємодії з сусіднім фортом Баттіс, зв'язуючи німецькі сили в тилу фронту. Лише після вичерпання боєприпасів і виведення з ладу більшості гармат гарнізон — близько 526 чоловіків — здається 21 травня 1940 року. Опір льєзьких фортів, затьмарений ефектним падінням Ебен-Емаеля, показує інше обличчя кампанії: ізольовані гарнізони, що вперто тримають приречені позиції, щоб виграти час для армії, яка відступає.
T03-090