Вдосвіта 10 травня 1940 року німецька армія вривається до Люксембургу й бельгійських Арденн. Бельгійська доктрина не передбачає утримувати там оборону: прикривальні підрозділи арденських єгерів мають ненадовго затримати ворога, а тоді відійти до головної позиції далі на захід. Проте зв'язок порушено, і кілька загонів так і не отримують наказу про відхід.
У Боданджі на річці Сюр рота приблизно з 60 чоловіків під командуванням майора Моріса Брікара опиняється перед вістрям 1-ї танкової дивізії: танки й близько 3 000 піхотинців рвуться до мостів, що відкривають шлях до Седана.
Брікар не отримав наказу про відхід. Він може втримати позицію й підірвати переправу, затримавши цілу танкову дивізію, але майже напевно ціною своєї ізольованої роти без підкріплень. Може відійти з власної ініціативи, відповідно до духу доктрини, щоб зберегти людей. Може й здатися переважному ворогові. Кожна година, виграна тут, відтягує вихід танків до Мааса, — але ніхто в Боданджі ще не знає, яку вагу матиме ця затримка.
Брікар утримав позицію й підірвав переправу за будь-яку ціну: його жменька арденських єгерів заблокувала 1-шу танкову дивізію приблизно на 8 годин 10 травня, порушивши німецький графік в Арденнах. Майор загинув у бою разом із десятком своїх людей. Цей епізод показав від противного, що ранковий наказ прикривальним підрозділам відходити був сумнівним: там, де єгері трималися, вони затримали противника значно довше, ніж вважав можливим штаб. Бодандж став місцем пам'яті бельгійської армії, символом затятого опору в кампанії, яку, втім, було програно за 18 днів.
T03-088