Після енцикліки «Summi Pontificatus» від 20 жовтня 1939 року готує наступну велику публічну промову: різдвяне звернення 1939 року до Священної колегії кардиналів і дипломатичного корпусу, акредитованого при Святому Престолі. Її транслюватиме Радіо Ватикану (засноване 1931 року Марконі), а підхоплять усі світові медіа. Очікувана аудиторія — 200 мільйонів католиків.
З часу вторгнення до Польщі минуло 3 місяці. Папа має вирішити: чи прямо згадати злочини, скоєні в Польщі, про які Святий Престол знає від нунціатур і польських єпископів у вигнанні, — розстріли еліт айнзацгрупами, перші гетто, масові виселення, вбивства священників і черниць; чи торкнутися долі євреїв, чиї переслідування посилюються (перше гетто в Пйотркуві, обов'язкове носіння зірки у Вартеланді з листопада); чи сформулювати загальну «доктрину миру», не називаючи винних, щоб зберегти дипломатичні можливості Ватикану.
Курія розділена. Кардинал Мальйоне (державний секретар) обстоює пряме викриття, його підтримують польські єпископи у вигнанні (Глонд, що перебуває в Римі, меморандум від 6 листопада 1939 року). Монсеньйор (секретар з надзвичайних церковних справ) і монсеньйор Джованні Баттіста Монтіні (майбутній , субститут Державного секретаріату) виступають за обережність, посилаючись на небезпеку для католиків під окупацією в разі німецьких репресій.
Папа 7 тижнів особисто пише текст і складає 4 варіанти. Перед виступом він окремо зустрічається з 17 людьми.
формулює «декалог миру» з 5 універсальних принципів — засудження на рівні принципів, без називання винних. Звернення від 24 грудня 1939 року, о 11:30, проголошене італійською, а потім перекладене, подає «декалог миру» з 5 принципів: (1) повага до незалежності націй; (2) поступове й загальне роззброєння; (3) відновлення міжнародних правових інституцій; (4) захист етнічних і релігійних меншин; (5) моральний принцип як основа миру. Слово «Польща» трапляється один раз — у фрагменті про пригнічені меншини. Слів «Німеччина», «Гітлер», «СРСР», «Сталін», «єврей» немає. Реакція неоднозначна: британські й американські медіа вітають промову як непряме засудження; німецька й радянська сторони називають її «нейтральною». Сікорський (польський уряд у вигнанні) телеграфує: «Занадто стримано. Святий Отець мав би назвати ката». Для багатьох істориків (Корнвелл, Файєр) промова від 24 грудня 1939 року знаменує «середній шлях», що характеризуватиме Пія XII упродовж усієї війни, — відмова від відкритого виступу, доктрина принципів. Для інших (Рихлак, Бле) це реалістичний вираз дипломатії захисту: не наражати на небезпеку католиків під окупацією, провокуючи репресії. Дискусія залишається гострою аж до відкриття архівів Ватикану щодо понтифікату Пія XII у березні 2020 року.
T01-070