Від відкриття поділу урану наприкінці 1938 року жменька фізиків усвідомлює запаморочливу можливість: ланцюгова реакція могла б вивільнити колосальну енергію й, можливо, дати зброю небаченої потужності. Чимало цих учених — біженці з Європи, які знають, що Німеччина здатна вести такі самі дослідження.
Угорський фізик , який емігрував до Сполучених Штатів, у цьому переконаний: треба попередити американську владу, поки рейх не здобув переваги, і убезпечити запаси урану. Але Сілард мало відомий і не має доступу до влади. Щоб його почули, він замислюється над тим, щоб залучити найавторитетніший голос у науці — Альберта Ейнштейна.
Дилема важка. Підштовхнути уряд до атомних досліджень — означає відкрити шлях до мілітаризації фізики з усіма її наслідками. Мовчати — означає ризикувати залишити цю зброю самим лише нацистам. Чи підписати й надіслати Рузвельтові застережний лист від імені Ейнштейна, чи обрати стриманіший шлях через науковців, чи утриматися від того, щоб привертати до цієї галузі увагу держав?
Вони надіслали президентові Рузвельту застережний лист, підписаний лише Ейнштейном: 2 серпня 1939 року Ейнштейн підписав лист, складений за допомоги Сіларда та інших фізиків-біженців, у якому попередив Рузвельта про військовий потенціал урану й загрозу німецької програми. Листа вручили президентові в жовтні 1939 року через економіста Александера Сакса, і він призвів до створення дорадчого комітету з урану — далекого зародка Мангеттенського проєкту. Лист Ейнштейна — Сіларда позначив мить, коли ядерна фізика потрапила в орбіту держав і війни. Ейнштейн, переконаний пацифіст, згодом жалкував, що дав своє ім'я кроку, який, утім, вважав необхідним.
T00-034