59-річний керує виробництвом компанії «Форд»; Генрі Форд прозвав його «Чавунним Чарлі» за новаторство в ливарній справі. У січні 1941 року він супроводжує Едсела Форда, голову компанії, до , на завод , що виробляє важкий бомбардувальник . Вашингтон хоче залучити автопромисловість до авіаційного переозброєння.
«Форд» мало знається на авіації: відколи на початку 1930-х років зняли з виробництва «Трімотор», компанія не будувала жодного літака. Тож Соренсен придивляється до методів Consolidated очима автомобільного інженера: секції крил і фюзеляжу збирають вручну, остаточне складання відбувається просто неба, під каліфорнійським сонцем, на сталевих шаблонах, які жара деформує. Темп — близько одного бомбардувальника на добу.
Президент Consolidated і військова авіація розглядають можливість доручити «Форду» окремі вузли; Фліт пропонує контракт на 1 000 секцій крил. Соренсен сумнівається, що прецизійні деталі, виготовлені в Детройті, підійдуть до літаків, які збирають за таких умов.
Коли від нього вимагають сказати, як би він узявся за справу, Соренсен обіцяє відповідь наступного ранку. Йому слід вибрати: прийняти запропонований Флітом контракт на секції крил; обмежитися авіаційними двигунами «Пратт енд Вітні», на які «Форд» уже має замовлення; або вимагати права збудувати весь літак на рухомому конвеєрі на новому заводі, який ще треба спорудити.
Соренсен вимагає збудувати весь бомбардувальник на рухомому конвеєрі: «We'll make the complete airplane or nothing» («Повний літак або нічого»), відповідає він Флітові. Уночі в номері готелю «Коронадо» він розкладає B-24 на великі вузли й накидає ескіз заводу завдовжки в 1 милю, розрахованого на випуск одного літака на годину; за сніданком дає згоду. Спершу військові обмежують «Форд» деталями й комплектами, які збирають Consolidated і Douglas, а право збирати повні літаки у Віллоу-Рані в штаті Мічиган надають лише в жовтні 1941 року. Будівництво, розпочате 18 квітня 1941 року, має болісний старт: завод, який швидко прозвали «Will it run?» («Чи запрацює?»), у 1942 році постачає лише 56 літаків нетто. Проте метод урешті окупається: у березні 1944 року випускає 453 літаки за 468 годин роботи, а загалом поставляє 6 792 повні Liberator і 1 893 комплекти — символ американської промислової могутності.
T07-051