Генерал , головнокомандувач французьких армій з 20 травня 1940 року, вирушив на північ рятувати союзні армії, що потрапили в пастку. 21 травня в Іпрі він викладає свій план королю бельгійців Леопольду III і генералові Гастону Бійоту: сили півночі мають атакувати на південь, а сили на Соммі — рухатися на північ, щоб перерізати коридор німецьких танків. Лорд Горт, командувач Британського експедиційного корпусу, відсутній.
З 12 травня Бійот відповідає за координацію французької, британської та бельгійської армій, що воюють у Бельгії. Але йому бракує штабу й досвіду для такого завдання, а Вейган застає його пригніченим, змученим 2 тижнями втоми й тривоги.
Тим часом план вимагає твердої руки. Відрізані від Венсена, армії півночі лише з труднощами підтримують зв'язок із вищим командуванням, а 3 національні штаби мають діяти разом, у визначений час, під німецьким тиском.
Вейган має вирішити: залишити Бійота єдиним координатором, бо бракує часу міняти людину; заздалегідь призначити чітких заступників на випадок будь-якої недієздатності; або децентралізувати рішення між національними командувачами — лордом Гортом, королем Леопольдом III і французькими генералами.
Вейган залишає Бійота єдиним координатором і від'їжджає, так і не зустрівшись із лордом Гортом. У ніч з 21 на 22 травня, після наради, автомобіль Бійота, який мчить на великій швидкості, врізається з військовою вантажівкою в Локрі, поблизу Байоля; тяжко поранений, він помирає 23 травня в лікарні в Іпрі, так і не опритомнівши. Армії півночі втрачають координатора в найкритичніший момент: звістка надходить до британського й бельгійського штабів із запізненням, і минає кілька днів, перш ніж його наступником стає генерал . Увечері 25 травня Горт відмовляється від атаки на південь і спрямовує свої дивізії на північ — прелюдія до евакуації з Дюнкерка, — а узгоджена контратака за планом Вейгана так ніколи й не відбувається. Цей епізод показує крихкість координації, довіреної одній людині: втрати Бійота досить, щоб паралізувати коаліцію на межі прірви.
T03-143