У ніч з 13 на 14 травня 1940 року, невдовзі після німецького прориву під Седаном, у французькому тилу шириться чутка: «німецькі танки вже в Бюльсоні!» У нічній плутанині ніхто не може ні підтвердити цю звістку, ні спростувати. Паніка охоплює артилерію та служби 55-ї піхотної дивізії — резервного з'єднання посереднього рівня, яке вже похитнули бомбардування пікірувальників «Штука».
Доля оборони на південь від Седана залежить від реакції артилеристів, на яких тримається будь-який опір. Утримати позиції й далі підтримувати піхоту — значить дати змогу контратакувати й закрити пролом. Кинути гармати й тікати від загрози, яку неможливо підтвердити, — значить пробити в обороні зяючу діру в найкритичніший момент.
Артилеристи можуть утримати позиції й перевірити відомості, перш ніж діяти. Можуть організовано відійти на тиловий рубіж. Або панічно тікати від чутки. «Паніка в Бюльсоні» показує, як чутка, що шириться серед військ із хитким моральним духом, здатна вирішити долю битви.
Перемагає панічна втеча від чутки: у ніч з 13 на 14 травня артилерія й тили 55-ї піхотної дивізії залишають позиції й безладно відкочуються, повіривши в безпідставну чутку про танки. Ця «паніка в Бюльсоні» позбавляє французьку оборону артилерії на південь від Седана у вирішальну мить, хоча контратака могла б скинути крихкий німецький плацдарм у Маас. Цей епізод, показовий для моральної крихкості погано підготовлених резервних частин і нищівної дії бомбардувань пікірувальників, сприяє перетворенню локального прориву під Седаном на непоправний стратегічний розлом.
T03-117