Травень 1940 року: міністр озброєнь посилає до Сполучених Штатів, щоб прискорити виробництво танків. Поки його немає, німецька армія навально наступає. 24 червня військове командування ухвалює рішення про тимчасове вилучення заводів; 26-го 3 комісари з «Даймлер-Бенц» розміщуються в Біянкурі й реквізують цехи, щоб відремонтувати танки, захоплені під час французької кампанії.
23 липня 1940 року Рено нарешті повертається до Парижа. Він застає своє промислове підприємство під ворожим контролем: легкові автомобілі заборонено, окупант вимагає вантажівок і обладнання для своєї логістики. Власник мусить вирішити, що робити зі своїми цехами, робітниками й верстатами.
вирішує відновити виробництво й виконувати німецькі замовлення (вантажівки, обладнання), демонстративно виявляючи «неохоту»: він посилається на нестачу енергії, сировини й робочої сили, щоб обмежити обсяги поставок, які постійно розчаровують німців. Натомість він відмовляється ремонтувати їхні танки. Ця вимушена економічна колаборація коштуватиме йому після визволення арешту за співпрацю з окупантами; він помирає під вартою в жовтні 1944 року, а його заводи націоналізовано ордонансом від 16 січня 1945 року, що дає початок державному підприємству «Режі Рено».
T04-161