Позбавлена німецького громадянства 1937 року, живе в Парижі як особа без громадянства від часу втечі з нацистської Німеччини 1933 року й працює в організаціях допомоги єврейським біженцям.
Навесні 1940 року французька влада інтернує громадян Рейху як «ворожих підданих». У травні 1940 року Арендт відправляють до табору Гюрс на південному заході. Німецьке вторгнення в червні занурює табір у хаос.
Скориставшись цією дезорганізацією, сотні інтернованих жінок тікають. Арендт — без громадянства й єврейка — має вирішити: спробувати дістатися Сполучених Штатів, залишитися у Франції попри наступ німців чи шукати притулку деінде.
Арендт утікає з Гюрсу в хаосі червня 1940 року, знаходить чоловіка Генріха Блюхера й добирається до Марселя. За допомогою мережі американця Веріана Фрая подружжя отримує візи й їде транзитом через Іспанію та Португалію; після очікування в Лісабоні вони відпливають до Нью-Йорка, куди прибувають у травні 1941 року. Там Арендт стане однією з найвидатніших мислительок XX століття («Витоки тоталітаризму», 1951) і 1951 року отримає американське громадянство. Її досвід особи без громадянства живитиме її роздуми про «право мати права».
T04-169