Літо 1939 року: , директор Національного архіву з 1937 року, запроваджує давно підготовлений план захисту. Частину найцінніших фондів евакуйовано до замків у провінції (Луара, Верхня Луара); решта, надто об'ємна, щоб її перевезти, лишається в паризьких сховищах.
У червні 1940 року розгром прискорюється. Уряд залишає Париж і їде до Бордо, мільйони цивільних вирушають дорогами масової втечі, а німецька армія входить до столиці 14 червня. Каронові належить вирішити за себе й за свою установу.
Залишитися означає віддати директора й паризькі фонди на милість окупанта; поїхати — залишити сховища без відповідальної особи в момент, коли вони найвразливіші. Жодного чіткого наказу від держави, що розпадається, до нього не доходить.
вирішує залишитися на посту в Парижі, щоб наглядати за збірками й установою, тоді як уряд їде до Бордо. Він забезпечує безперервність адміністративної роботи Національного архіву за окупації. Уже з середини червня 1940 року до нього звертається капітан Плассман, аташе німецького посольства; потім німецька служба захисту архівів (Архівшутц) на чолі з Георгом Шнатом у серпні 1940 року розміщується в готелі Роган і домагається повернення до Парижа більшості фондів, евакуйованих 1939 року. Карон очолює архів до 1941 року.
T03-174