, заступник директора національних музеїв, відповідає за у мить, коли Європа сповзає до війни. 23 серпня 1939 року Німеччина й СРСР підписали пакт про ненапад: Польща під прямою загрозою, а Франція зобов'язалася її захищати. Війна може вибухнути за кілька днів, і всі побоюються масованих бомбардувань Парижа.
У Луврі зберігаються , та тисячі творів, що належать до найцінніших у світовій спадщині. Жожар готується до цього ще з часів Мюнхенської кризи: у вересні 1938 року перші конвої вже відвезли близько 50 картин до замку . Виготовлено ящики за мірками, складено впорядковані за пріоритетом списки евакуації, зарезервовано вантажівки.
Але спорожнити музей до будь-якого оголошення війни означає ризикнути стривожити громадську думку й піддати тендітні твори дорогам, трусці та негоді. Залишити їх у Парижі — це ставка на міцність укриттів під бомбами.
Жожарові належить вирішити: розосередити збірки без зволікання по віддалених сховищах у провінції; захистити на місці, в підвалах Лувру, найсимволічніші твори; чи дочекатися оголошення війни й офіційного наказу уряду, перш ніж починати евакуацію.
Жожар розосереджує збірки без зволікання по сховищах у провінції. 25 серпня 1939 року зачиняє двері на 3 дні — офіційно на ремонт; насправді його план виконується, і 203 автомобілі вивозять 1 862 ящики до Шамбора. , запакована в ящик із 3 червоними крапками, залишає музей 28 серпня; вирушає 3 жовтня до . Загалом близько 5 446 ящиків потрапляють до таємних сховищ, від Шамбора до та Лувіньї. Коли Франція оголошує війну 3 вересня, більшість шедеврів уже залишила Париж. Збірки ще будуть переміщені на південь у червні 1940 року, а потім упродовж усієї окупації. Ставши директором національних музеїв, Жожар виводить основну частину Лувру з-під зазіхань нацистів, тим паче що граф , очільник німецького Кунстшутцу, не чіпає сховищ. Після війни твори повертаються до Лувру.
T03-172