27 серпня 1939 року, за кілька днів до вторгнення до Польщі, нацистський режим запроваджує воєнне нормування. Картки — «Karten» — регулюють розподіл хліба, м'яса, жирів, цукру, молока, а також текстилю та взуття. Проте населення не застають цілком зненацька: деякі жири обмежували вже з 1937 року, а каву й цитрусові — на початку 1939 року.
Німецька воєнна економіка стикається зі структурною напругою: бракує валюти, імпорт сільськогосподарської продукції коштує дорого, а переозброєння поглинає ресурси. Та режим пам'ятає про крах морального духу в тилу 1918 року й боїться різко вдарити по домогосподарствах.
Керівники Чотирирічного плану мають визначити суворість обмежень. Надто жорсткі обмеження можуть підірвати підтримку населення, надто м'які — зашкодять військовим зусиллям. Рішення, ухвалене влітку 1939 року, покаже, яку рівновагу режим збирається тримати між фронтом і тилом.
Німецьке нормування починається відносно помірним, а потім із розвитком війни поступово посилюється. Прагнучи не повторити кризу морального духу 1918 року, режим спершу зберігає порівняно щедрі пайки, які частково забезпечуються грабунком окупованих територій та експлуатацією примусової праці. Німці тривалий час споживають більше, ніж населення інших континентальних воюючих держав, хоча й менше, ніж до війни. Лише з радикалізацією воєнної економіки, зокрема після приходу Альберта Шпеєра до Міністерства озброєнь 1942 року, баланс помітніше зміщується на користь військових потреб; найжорсткіші скорочення цивільних пайків у Німеччині припадають на останні роки війни.
T00-082