Від 1937 року Японія тримає міста й комунікації Північного Китаю, де комуністи Мао Цзедуна ведуть сільську партизанську війну. Влітку 1940 року генерал , заступник командувача 8-ї армії НРА, розпочинає найбільший комуністичний наступ усієї війни — наступ «Ста полків». Його перша фаза успішно вдарила по залізницях, мостах, шахтах і лініях зв'язку японців, дезорганізувавши окупацію.
Успіх п'янить. 8-ма армія показала, що здатна координувати десятки тисяч людей і подекуди протистояти японським гарнізонам. Та за таку відкритість доводиться платити: вона виявляє справжні розміри комуністичних сил, досі приховані, і спричиняє повернення японських загонів у зони, де лишилося мало військ.
Пен має вирішити, що далі. Продовжити наступ лобовими штурмами японських блокгаузів і фортець означало б перетворити партизанську війну на виснажливу позиційну; повернення до дрібних нападів зберегло б сили, але згасило б порив. Важить і ще одне: Мао, що прагне зберегти комуністичний потенціал на післявоєнний час, з недовірою дивиться на такий відкритий наступ.
Пен обирає штурм японських опорних пунктів і поширює наступ на японські укріплені пункти. Перші місяці вражають, але японці відповідають кампанією відплати надзвичайної жорстокості — політикою «три все» (усіх убивати, усе палити, усе грабувати), — що спустошує комуністичні бази й забирає величезну кількість цивільних життів. Наступ «Ста полків», завершений наприкінці 1940 року, доведе боєздатність комуністів, але дуже дорогою ціною. Мао пізніше дорікатиме Пену, що той надто підставив свої сили й викрив свою міць; цей закид знову спливе під час чисток наступних десятиліть. Цей епізод показує стратегічну напругу всередині китайського опору, розділеного між ударом по окупантові й збереженням власних ресурсів.
T05-010