Чьомі Шенгаузу 19 років. Народжений у Берліні в єврейській родині російського походження, він мусив перервати навчання на графіка й працює чорноробом на збройовому заводі. Він носить жовту зірку, живе за урізаними картками на продукти й під заборонами, що з місяця в місяць посилюються.
Від жовтня 1941 року берлінські євреї їдуть транспортами на «Схід»: до Лодзі, Риги, Мінська, а потім до окупованої Польщі. 13 червня 1942 року Чьому мали депортувати разом з батьками й бабусею. Його робота у збройовій галузі, визнана корисною для війни, принесла йому відстрочку, і батьки поїхали без нього. Ніхто в громаді не знає напевно, що чекає наприкінці цієї дороги, але ті рідкісні новини, що просочуються, жахають.
Ця відстрочка — лише перепочинок, який можна скасувати, щойно завод більше не потребуватиме його. У наступному списку на транспорт може опинитися його ім'я.
має вирішити: залишитися на легальному становищі, покластися на відстрочку й з'явитися в день, коли надійде повістка, сподіваючись, що «переселення» справжнє; зняти зірку й розчинитися в місті, як «U-Boot» — так називають євреїв, що пішли в підпілля в самому серці Райху; або спробувати дістатися швейцарського кордону, ризикуючи бути заарештованим по дорозі.
пішов у підпілля в Берліні невдовзі після депортації батьків, коли втратив роботу: зняв зірку, жив під фальшивими іменами й працював разом з 2 іншими євреями, які переховувалися, в майстерні в Моабіті, винайнятій через підставних осіб. Використавши свій фах графіка, він став фальсифікатором і виготовив сотні посвідчень особи, які допомогли виживати іншим переслідуваним євреям. Його батьків убили влітку 1942 року — батька в Майданеку, матір у Собіборі. 1943 року, після того як видала його товаришів, розшукувало його: восени він утік до Швейцарії на велосипеді, переодягнений у солдата, з військовим квитком і посвідченням про відпустку, які підробив сам, і перетнув кордон поблизу Енінгена. Насправді «евакуація на Схід» означала знищення: майже всіх євреїв, депортованих з Берліна, вбили. З приблизно 6 500 євреїв, що пішли в підпілля в Берліні, до кінця війни дожили лише близько 1 700.
T10-064