47-річний — заступник фюрера (Stellvertreter), упродовж тривалого часу друга особа в нацистській партії й один із найдавніших прибічників Гітлера. Але що ширше розгортається війна, то більше слабшає його реальний вплив на користь таких суперників, як Борман чи Герінг. Гесса не полишає нав'язлива ідея: німці й британці, «германські» народи, не повинні воювати між собою; угода можлива, доки Німеччина не рушила на Схід.
Затятий пілот, він таємно виплекав особистий і безумний задум: самому вирушити до Шотландії, щоб зустрітися там із герцогом Гамільтоном, якого вважає впливовим і прихильним до миру, та домовлятися безпосередньо в обхід британського керівництва. Він не знає, що Гамільтон не має ні такої влади, ні такого наміру і що Черчилль ніколи не поступиться.
Гесс стоїть перед тяжким вибором: відмовитися від проєкту, приреченого на провал, який виставив би його на посміх; поінформувати Гітлера, який напевно його заборонить; або знехтувати забороною й спробувати сам, таємно, цей переліт до ворога, божевільно ставлячи на сепаратний мир напередодні «Барбаросси».
Гесс нехтує забороною й сам здійснює таємний переліт до ворога. 10 травня 1941 року він сам злітає з Аугсбурга на «Мессершмітті» Bf 110, перетинає Північне море й стрибає з парашутом поблизу Іглшема, на південь від Глазго, де його негайно захоплюють у полон. Його крок — цілковитий провал: британці інтернують його як військовополоненого й не розглядають жодних переговорів; Гітлер, розлючений і збентежений, прилюдно оголошує його жертвою психічного розладу й велить заарештувати його оточення. Борман успадковує його партійні функції. Ця справа, що трапилася за 6 тижнів до нападу на СРСР, породжує безліч припущень. Гесс залишатиметься в ув'язненні до кінця війни, у Нюрнберзі його засудять до довічного ув'язнення, і він помре у в'язниці Шпандау 1987 року — останнім в'язнем цієї берлінської тюрми.
T07-016