Провал операції «Бетлекс» у середині червня, що не звільнила Тобрук від облоги й коштувала багатьох танків, дратує Вінстона Черчилля. Прем'єр-міністр, який нетерпляче чекає результатів на Близькому Сході — єдиному театрі, де британці ще безпосередньо воюють з Віссю на суходолі, — вважає генерала Вейвелла виснаженим і надто обережним після 2 років безперервних зусиль на величезному фронті: від Лівії до Іраку через Східну Африку, Грецію та Сирію.
Проте Вейвелл здобув великі перемоги («Компас», Східна Африка) з обмеженими засобами, водночас долаючи безліч одночасних криз. Але Черчилль хоче свіжих сил і швидкого наступу, щоб відвоювати Киренаїку, поки Роммель не посилився.
Прем'єр-міністру належить вирішити долю головнокомандувача: залишити Вейвелла, давши йому час і засоби підготувати великий наступ; зняти його, щоб надати справі нового імпульсу, ризикуючи втратити його досвід; або реорганізувати командування на Близькому Сході, не усуваючи його. Це рішення позначиться на всій пустельній кампанії.
Черчилль знімає Вейвелла, щоб надати справі нового імпульсу. 1 липня 1941 року він переводить Вейвелла на посаду командувача в Індії, а на посаді командувача на Близькому Сході його замінює генерал , який прибув саме з Індії, — обидва, так би мовити, міняються місцями. Стриманіший Окінлек теж чинитиме опір тискові Черчилля, який вимагає негайного наступу, і не поспішатиме, накопичуючи сили перед початком операції «Крусейдер» у листопаді 1941 року. Протистояння прем'єр-міністра з генералами, які командують у пустелі, повториться: Окінлека своєю чергою знімуть у серпні 1942 року, незадовго до того, як Ель-Аламейн нарешті подарує Черчиллю перемогу, якої він вимагав. Усунення Вейвелла ілюструє постійне нетерпіння Черчилля щодо своїх командувачів.
T08-010