, який лише 4 дні обіймає посаду заступника військового міністра, 9 червня вирушає з першою місією до Лондона. Рейно посилає його з наполегливим проханням: щоб Черчилль негайно кинув у Францію останні наявні винищувальні ескадрильї «Гарікейнів». Вейган хотів відмовити йому в літаку; де Голль домігся втручання Рейно, щоб вилетіти.
Наприкінці дня він зустрічається з Вінстоном Черчиллем на Даунінг-стріт, 10. Це їхня перша особиста зустріч: де Голль розмовляє англійською пристойно, Черчилль французькою — приблизно. Француз оцінює ситуацію краще, ніж багато хто в Парижі: він знає, що армія довго не витримає і що Рейно вагається, оточений прихильниками перемир'я.
Офіційна місія — отримати літаки — має мало шансів на успіх, бо Черчилль хоче зберегти свої винищувачі для оборони Англії. Де Голлю лишається вирішити, який тон обрати: обмежитися проханням Рейно чи непомітно підготувати Черчилля до думки, що Франція може продовжити війну інакше — навіть з іншим співрозмовником, ніж чинний уряд.
Де Голль здебільшого вирішує розширити місію: він згадує перед Черчиллем ідею Бретонського редуту й продовження війни з Імперії, водночас передаючи прохання про літаки, яке не дає результату. Зустріч залишає слід в обох. Черчилль занотує у своїх мемуарах перше враження — «молода й велична постать, незворушна, непохитна». Ця розмова зав'язує стосунки, що стануть центральними — і бурхливими — для Вільної Франції. Через 9 днів саме в Лондоні де Голль виголосить свій Заклик. 9 червня не приносить жодного «Гарікейна», але закріплює де Голля в британському політичному ландшафті саме тоді, коли Франція руйнується.
T04-009