63-річний від початку вторгнення — головнокомандувач збройних сил Нідерландів. Відкликаний із напівпенсії на початку 1940 року, цей досвідчений генерал піхоти отримав чітке завдання: утримати «Фортецю Голландія» — центральний бастіон, прикритий водними лініями, — до приходу союзної допомоги, яка не надходить. Королева Вільгельміна й уряд уже дісталися Англії; Вінкельман залишається — єдиний носій влади на місці.
На п'ятий день боїв ситуація майже безвихідна. Мобілізовано близько 280 000 людей, але нідерландську авіацію знищено, лінію Греббе прорвано, а французькі підкріплення з півдня відкочуються назад. Пополудні 14 травня Люфтваффе бомбардує Роттердам: історичний центр горить. Німецьке командування одразу повідомляє, що Утрехт спіткає та сама доля, а потім і інші міста, якщо Нідерланди не складуть зброю.
У руках Вінкельмана — міста, повні цивільних, і виснажена армія. На відповідь на німецьку погрозу він має кілька годин і не може порадитися з урядом, який виїхав до Лондона.
Вінкельман наказує припинити бойові дії, щоб пощадити міста. Пополудні 14 травня він звертається до армії з відозвою, у якій наказує припинити бій, «щоб пощадити цивільне населення й уникнути нового кровопролиття». Акт про капітуляцію підписують рано-вранці наступного дня, 15 травня 1940 року, у школі в Рейсоорді, на південь від Роттердама; провінція Зеландія, підтримувана французами, ще ненадовго чинить опір. Нідерланди протримаються 5 днів. Згодом Вінкельман відмовляється дати зобов'язання більше не братися за зброю: у липні 1940 року його інтернують як військовополоненого, і решту окупації він проводить у полоні в Німеччині. Його рішення рятує Утрехт та інші міста від долі Роттердама. Після війни його вважають тверезим командувачем, який зробив єдиний можливий висновок, і 1946 року він отримує Великий хрест ордена Нідерландського лева.
T03-066