Адмірал , головнокомандувач британського Середземноморського флоту, стежить з Александрії за операцією, від якої залежить виживання Мальти. Обложений острів, який бомбардує авіація Осі, майже лишився без борошна й пального і чекає на це постачання як на відстрочку.
12 лютого 1942 року 3 вантажні судна — , і — вийшли з Александрії двома групами, утворивши конвой MW 9, під охороною зенітного крейсера Carlisle й есмінців. За кілька годин контр-адмірал вийшов у море з 15-ю ескадрою крейсерів та 8 есмінцями, щоб прикрити їх. Маршрут проходить у зоні досяжності аеродромів Осі.
13-го , уражений бомбами, змушений був звернути до Тобрука. 14-го , також уражений, загорівся, і його довелося затопити. , скалічений бомбою, що розірвалася зовсім поруч, узято на буксир, але до ночі до Мальти він не дістанеться, а ескорт дізнається, що італійський лінкор вийшов із Таранто.
Каннінгем має вирішити: продовжити буксирування до Валлетти під захистом ескадри Віана, попри загрозу з боку Duilio; повернути буксироване судно до Тобрука, як і ; або наказати затопити й повернути ескорт до Александрії.
Каннінгем наказує затопити : оскільки до ночі до Мальти не дістатися, а в морі помічено італійський лінкор, вантажне судно затоплює есмінець Lively, а із настанням сутінків бере курс на схід із тими кораблями, що здатні повернутися до Александрії. Підсумок тяжкий: і втрачено, а пошкоджений перед цим сховався в Тобруку, а тоді повернувся до Александрії. Жодного мішка продовольства не доходить до Валлетти; Королівський флот хіба трохи втішається тим, що порожні кораблі, які вийшли з Мальти, без перешкод пройшли на схід. Мальта й далі задихається: у березні конвой MW 10, який Віан обороняє під час 2-ї битви в затоці Сидра, доставляє лише близько 5 000 тонн вантажів, і лише у серпні 1942 року послабить лещата.
T10-103