Ле-Крезо — серце Шнейдер і Ко: доменні печі, сталеливарні заводи, кузні, виробництво артилерії та броні. Коли німецький прорив у червні 1940 року котиться на південь, завод порожніє: персонал збирають, вантажівки безперервно курсують, вивозячи незавершені деталі й архіви до Ньєвру, Бордо та замку Апремон.
15 червня до Ле-Крезо прибувають офіцери управління озброєнь, яким доручено організувати евакуацію й руйнування на металургійних заводах. Доменні печі й прокатні стани не можна вивезти; натомість їх можна вивести з ладу, щоб вони не дісталися ворогові цілими.
Керівництво має вирішити за кілька годин, що передують окупації, яку чекають щомиті. Знищити унікальне у Франції підприємство, відвести якомога більше до зони, яка, як сподіваються, залишиться вільною, чи зберегти його, зробивши ставку на відновлення роботи, — кожен шлях визначає майбутнє компанії та її тисяч робітників.
Керівництво вирішує зберегти підприємство цілим. Знищення доменних печей і обладнання не наказують: обмежуються вивезенням незавершених деталей, цінностей і архівів (конструкторські бюро відводять до Сен-Оноре-ле-Бен, цінності ховають у замку Апремон-сюр-Альє), тоді як керівництво компанії їде до Бордо. Німецькі війська займають Ле-Крезо 17 червня 1940 року о 12:30 і вимагають, щоб демаркаційна лінія залишила місто в окупованій зоні. Завод відчиняє двері вже 7 липня 1940 року, маючи близько 2 500 робітників, а невдовзі приймає німецькі замовлення — вступаючи на шлях виробництва під контролем окупанта. , керуючий, повертається до паризької штаб-квартири 10 липня, щоб домовлятися з німецькою владою.
T04-152