Банк Франції володіє одним із найбільших у світі золотих запасів — забезпеченням національної валюти та рушійною силою війни. Навесні 1940 року німецький прорив під Седаном перетворює віддалену загрозу на нагальну небезпеку: золото, що зберігається в паризьких сховищах, може потрапити до рук ворога.
Перемістити такий скарб — непроста справа. Кожна тонна потребує конвоїв, кораблів, ескорту, і найменша помилка може віддати метал загарбникові або відправити його на дно моря.
Дирекція Банку має ухвалити рішення, і швидко. Тримати золото під рукою, розпорошити його всередині країни чи спробувати вивезти за межі досяжності Німеччини ціною вкрай ризикованої подорожі: від кожного варіанта залежить фінансове майбутнє Франції.
Банк Франції обирає евакуацію за межі досяжності Німеччини. Ще до кампанії 1940 року і під час неї основні резерви морськими конвоями відправляють за кордон: до Сполучених Штатів, Канади, а передусім до колоній, зокрема до Дакара, а потім до Африки (частина золота опиниться в Каєсі, у Французькому Судані). Частина лишається захованою в метрополії. За окупації Віші змушений буде віддати золото в рахунок окупаційних витрат і передати Німеччині золото, що зберігалося на депозиті (зокрема бельгійське), — епізод, який спричинить довгий повоєнний спір.
T03-164