61-річний генерал-губернатор , офіцер-інженер і ревний член Плімутських братів, від весни командує британською колонією Мальта. Архіпелаг, що лежить посередині між Сицилією та Лівією, замикає центр Середземного моря: хто його тримає, той може перерізати італійські конвої до Північної Африки. Доббі знає, що його позиція настільки ж життєво важлива, наскільки й вразлива.
Відколи на початку червня Італія вступила у війну, острів в облозі. Реджа Аеронаутіка, італійська авіація, перебуває за кілька хвилин польоту від аеродромів Сицилії й регулярно бомбардує порти та злітні смуги. Для протиповітряної оборони Мальта довго мала лише жменьку винищувачів «Глостер Сі Гладіатор» — застарілих біпланів, дістатих із запасних ящиків Королівського флоту. Зенітних батарей мало, а сховищ для густонаселеного острова бракує.
Наприкінці липня 1940 року Адміралтейство розглядає ризиковану операцію: підвести від Гібралтару старий авіаносець «Аргус», щоб з його палуби злетіло до острова з десяток сучасних винищувачів «Гарікейн». Цей маневр змусить зайти у води, де панують італійська авіація та підводні човни. Доббі має сказати Лондону, чого потребує його острів.
Доббі домагається підкріплення «Гарікейнами»: з 31 липня до 4 серпня 1940 року триває операція «Харрі». залишає Гібралтар, відбиває італійську повітряну атаку 1 серпня, а 2 серпня здійснює відвертальний наліт на Кальярі. 12 «Гарікейнів» злітають з «Аргуса» й досягають Мальти — це перша з серії операцій «Club Run», що поповнюватимуть острів винищувачами. Підкріплення зміцнює ще зовсім кволу протиповітряну оборону в момент, коли острів тримається переважно завдяки жменьці «Гладіаторів». Мальта так ніколи й не впаде: вона стане одним із найбільш бомбардованих місць війни й 1942 року колективно отримає Хрест Георга. Доббі лишатиметься губернатором до 1942 року, символом мальтійського опору, перш ніж його звільнять через виснаження. Оборону Мальти називають одним із найбільших логістичних успіхів середземноморської війни.
T04-079