55-річний — одна з найповажніших політичних постатей міжвоєнної Польщі. Походить із селянської родини з Галичини; учитель, згодом адвокат; член Польської народної партії «Пяст» (ПСЛ «Пяст»), а з 1931 року — об'єднаної ПСЛ. З 1922 до 1928 року — голова сейму (польського парламенту), і це найдовший термін на цій посаді в історії Другої Республіки. Автор тексту Конституції 1921 року в його остаточній редакції. У грудні 1922 року, після вбивства Габріеля Нарутовича (16 грудня 1922 року), стає виконувачем обов'язків президента Польської Республіки. 1939 року очолює ПСЛ «Пяст».
1 вересня 1939 року Ратай, попри вік і слабке серце, відмовляється залишити Варшаву. Під час облоги він відвідує шпиталі, підбадьорює поранених, закликає до опору. Після капітуляції 28 вересня він стає однією з ключових постатей підпільного політичного керівництва — його запрошують до переговорів, з яких народяться соціалістична WRN, підпільний Селянський центр (ROCh, Ruch Oporu Chłopskiego — «Рух селянського опору») і Делегатура уряду в Польщі.
Його моральний авторитет незамінний для польського підпільного уряду: він уособлює довоєнну республіканську тяглість і демократичну традицію. Але через свою помітність він стає мішенню. Восени 1939 року перед ним 3 варіанти: цілком розчинитися в підпіллі, з фальшивими документами й безперервними переїздами; і далі відкрито виконувати роль морального орієнтира, ризикуючи життям; або податися до Парижа, щоб радити Сікорському в еміграції.
Ратай відкрито продовжує політичну діяльність. Він живе у Варшаві під справжнім прізвищем, у своїй квартирі на вулиці Фільтровій, цілком беручи на себе роль морального орієнтира. 28 листопада 1939 року гестапо заарештовує його під час масової облави на польську політичну еліту — у межах «превентивного політичного очищення», запланованого Гансом Франком. Його тримають у Павяку, переводять до алеї Шуха (штаб-квартира гестапо) і допитують без катувань, але під психологічним тиском. Гестапо вважає, що він володіє вирішальними відомостями про підпільну організацію.
Під час «АБ-акції» 21 червня 1940 року Мацея Ратая вивозять разом із 357 іншими в'язнями до лісу під Пальмірами й розстрілюють — одночасно з Мечиславом Нєдзялковським (ППС), Янушем Кусоцінським (олімпійський чемпіон) та іншими представниками політичної еліти Другої Республіки. Його тіло після війни, 1946 року, впізнає донька ; при ньому був релігійний медальйон його матері. Нині його ім'я вшановують: музей Ратая в Хлопах (його рідне село), вулиця Мацея Ратая у Варшаві. Післявоєнна ПСЛ, відсунута на узбіччя, а 1949 року примусово злита з прокомуністичною партією Stronnictwo Ludowe в ЗСЛ — сателіт комуністичної ПОРП, — лишається втраченою гілкою польської демократії до 1989 року. Ратай — одна з історичних постатей, на які орієнтується нинішня ПСЛ (польська аграрна партія після 1989 року). Його рішення залишитися 1939 року — цілком узяти на себе роль морального орієнтира, ризикуючи життям, — символізує жертву польських політичних еліт під час війни.
T01-092