Уже взимку 1939–1940 років війна, навіть «дивна», тисне на повсякденне життя в тилу. У Сполученому Королівстві запроваджують нормування (від січня 1940 року: масло, цукор, бекон), а у Франції з'являються обмеження. Блокада, мобілізація чоловіків і переорієнтація економіки на війну скорочують постачання.
Для вас, домогосподарки, війна відчувається передусім через побутові обмеження. Ви можете сумлінно дотримуватися нормування — з громадянського обов'язку та патріотичної дисципліни, пристосовуючи до нього меню. Можете робити запаси чи вдаватися до перших тіньових каналів постачання — із передбачливості. Або бурчати й обходити приписи, вважаючи обмеження надмірними, коли бойових дій немає.
Нормування у війні зі спокійним фронтом викликає нерозуміння й нарікання: навіщо себе обмежувати, коли «нічого» не відбувається? Проте воно готує свідомість і економіку до тривалих зусиль. Ведення господарства, зміна звичок і готовність до нестатків стають першою формою цивільної участі у війні.
Поведінка буває різна, але переважає громадянська свідомість, особливо у Сполученому Королівстві, де нормування, запроваджене справедливо й з роз'ясненнями, загалом добре сприймають як внесок у воєнні зусилля. У Франції під час «дивної війни» його приймають стриманіше: бойових дій немає, і дехто не бачить виправдання для обмежень. Нормування взимку 1939–1940 років — лише прелюдія: воно значно посилиться з окупацією та затяжною війною. Для цивільних воно означає конкретний прихід війни в повсякдення — задовго до того, як бої дістануться їхньої землі. «Війна домогосподарки» починається в чергах і книжечках з талонами.
T02-077