Капітан , офіцер-сикх 1-го батальйону 14-го Пенджабського полку, бачив, як японські танки рознесли його частину під Джитрою на півночі Малайї 11 грудня 1941 року. Після кількох днів блукання джунглями його беруть у полон і доправляють в . Там він зустрічає майора Іваїті Фудзівару, начальника однієї з японських розвідувальних служб, і Джані Прітама Сінгха з Ліги незалежності Індії. Їхня пропозиція безпрецедентна: сформувати з-поміж полонених індійських солдатів армію, яка воювала б пліч-о-пліч із Японією, щоб вигнати британців з Індії.
склав присягу британській Короні, і порушення цієї присяги наразило б його людей на те, що з ними поводитимуться вже не як із військовополоненими, а як із зрадниками. Проте тисячі індійських солдатів потрапляють у японські руки в міру того, як британська армія відступає до Сінгапуру.
Рух за незалежність Індії десятиліттями збурює громадську думку, і дехто з офіцерів бачить у британській поразці історичну нагоду.
мусить вибирати: створити Індійську національну армію з добровольців, щоб боротися з колоніальним пануванням на боці Японії, ризикуючи стати знаряддям імперської політики Токіо; відмовитися від пропозиції й лишитися військовополоненим, вірним присязі; або обмежити свою роль захистом індійських полонених, не залучаючи війська до бою.
погоджується після кількох днів перемовин, висунувши свої умови: індійська армія під індійським командуванням, до якої Японія ставитиметься як до союзника. (ІНА) постає наприкінці грудня 1941 року. Після падіння Сінгапуру 17 лютого 1942 року Фудзівара передає йому у Феррер-Парку близько 40 000 індійських полонених; у вересні 1942 року ІНА налічує близько 40 000 добровольців. Напруженість із японським командуванням, яке хоче зробити з неї слухняне знаряддя, швидко стає нестерпною: у грудні 1942 року наказує розпустити армію, і 29 грудня його заарештовує японська військова поліція. ІНА відроджується 1943 року під проводом Субхаса Чандри Боса й воює в Бірмі до 1945 року. Суд над її офіцерами в Делі у 1945–1946 роках викликає хвилю обурення, що підриває легітимність британського Раджу. Цей неоднозначний епізод — між колабораціонізмом і антиколоніальною боротьбою — і досі важить в індійській пам'яті про здобуття незалежності.
T10-055