16 жовтня 1941 року Москву охоплює жах. Відколи на початку жовтня почалася операція «Тайфун», танки фон Бока розірвали фронт, оточили цілі армії під В'язьмою та Брянськом, і дорога до столиці здається відкритою. У місті — «велика паніка»: натовпи облягають вокзали, штурмом беруть потяги, у дворах міністерств палять документи, лютують грабунки, керівні кадри й службовці тікають на схід. Евакуація уряду, дипломатичного корпусу й архівів до Куйбишева вже почалася. Ідеться вже не лише про те, щоб вистояти: доводиться допускати немислиме — а що, як столиця впаде?
На Луб'янці ви отримуєте безпрецедентні вказівки. Треба холоднокровно вирішити матеріальну долю Москви на випадок вступу Вермахту. Великі збройові заводи, електростанції, мости через Москву-ріку, залізничні вузли, мережі зв'язку, новеньке метро, аж до символічних будівель радянської влади: усе можна підготувати до знищення, до евакуації або залишити неторканим. Від кожного варіанта залежать майбутній опір, настрій населення, що вже на межі зриву, та образ режиму.
Ви зважуєте таємність приготувань, швидкість просування ворога й цілковиту невизначеність щодо того, чи встоїть місто. Рішення за вами.
За наказом влади НКВС справді замінував ключові об'єкти Москви: заводи, мости, електростанції, залізничні колії; підготували також плани руйнування метро й знакових будівель, щоб нічого не залишити ворогові. 19 жовтня 1941 року оголосили стан облоги, і вирішив залишитися в столиці, що допомогло спинити паніку. Радянський контрнаступ грудня 1941 року, розпочатий Жуковим, відкинув Вермахт на 100–250 км від Москви; заряди зрештою зняли, так і не застосувавши. Парад 7 листопада на Красній площі, коли війська йшли просто на фронт, закріпив піднесення бойового духу.
T09-048