Після катастрофи під В'язьмою дорога на Москву видається відкритою. 15 і 16 жовтня Державний комітет оборони (ДКО) наказує евакуювати міністерства, заводи й посольства. Ходять чутки, що німці вже біля воріт.
16 жовтня настає «велика паніка»: тиснява на Казанському вокзалі, чиновники палять справи й тікають машинами, крамниці грабують, робітники, яким не виплатили зарплату, заполоняють цехи. Багато хто йде пішки на схід; іншим наказують демонтувати чи замінувати свій завод.
Для робітниці кожен шлях — ризик: тікати в хаосі, лишитися й триматися чи скористатися безладом.
19 жовтня , який залишався в Москві, оголосив стан облоги: порядок відновили, мародерів розстріляли, втечу припинили. Десятки тисяч москвичів, здебільшого жінок, копали протитанкові рови навколо міста. Парад 7 листопада на Красній площі кинув виклик ворогові, а контрнаступ у грудні врятував столицю. Місто вистояло, бо маса мешканців лишилася й працювала на його оборону.
T09-021