Генерал сер у Бандунгу отримує безпрецедентну місію, якій немає рівних: очолити — Американо-британо-нідерландсько-австралійське командування, перше в цій війні єдине міжсоюзницьке командування. Конференція «Аркадія» щойно створила його з нуля, щоб координувати оборону Південно-Східної Азії, а очолити його Черчилль і Рузвельт призначили саме Вейвелла.
Але театр, який йому доручають, уже руйнується під японськими ударами. У Малайю вторглися японці, Філіппіни в облозі, раз у раз зазнає висадок десантів. Під його номінальним керівництвом — британські, американські, нідерландські й австралійські частини, що не мають ні спільної доктрини, ні спільної системи зв'язку, ні навіть спільної мови командування. Повітряне прикриття мізерне, союзницький флот надто розпорошений, щоб утримати протоки. Вейвелл одразу розуміє, що — фасадна структура.
Перед ним кілька шляхів. Він може прийняти це командування як є, попри разючу нестачу засобів, ставлячи на те, що міжсоюзницька координація, хай навіть символічна, краща за хаос між 4 національними арміями. Він може, навпаки, відмовитися від явно приреченого доручення, яке лише поховає його репутацію й позбавить будь-якої довіри на решту війни. Або ж прийняти командування, але відмовитися розпорошуватися по 5 000 кілометрах фронту й зосередити залишки сил на оплоті, який ще можна обороняти — Яві, — замість того щоб утратити все й усюди одночасно. Від цього рішення залежить майбутнє союзників в Азії.
Вейвелл приймає командування. Позбавлений реальних сил, не може зупинити японський наступ: падає 15 лютого 1942 року, Нідерландську Ост-Індію захльостує хвиля. Командування розпускають уже 25 лютого, лише через 6 тижнів після його створення. Невдача не пропадає марно: принцип єдиного міжсоюзницького командування використають знову, з більшими людськими й матеріальними ресурсами, для великих союзницьких кампаній 1943 і 1944 років.
T10-030