З 26 по 28 травня 1940 року, коли британський експедиційний корпус у Дюнкерку здається втраченим, а Франція хитається, британський Воєнний кабінет проводить низку вирішальних засідань. Міністр закордонних справ лорд обстоює звернення до посередництва , щоб з'ясувати умови миру з Гітлером: він вважає, що становище, можливо, безнадійне. Прем'єр-міністр , навпаки, хоче продовжувати війну будь-що.
Ідеться про саме існування країни. Вести переговори — це, можливо, уберегти країну від вторгнення й урятувати оточену армію, але ціною миру, який диктував би з позиції сили і який віддав би Сполучене Королівство на милість Німеччини. Продовжувати — це ставити на виживання острова, панування на морі та в повітрі й надію на підтримку Америки — без жодних гарантій.
Кабінет може спробувати італійське посередництво, щоб прозондувати умови миру. Відмовитися від будь-яких переговорів і продовжувати війну наодинці. Або виграти час, відклавши рішення до результату в Дюнкерку. Доля світової війни частково вирішується в ці 3 дні дебатів.
Перемагає : Кабінет відмовляється від будь-яких переговорів і відкидає ідею миру шляхом переговорів. Після напружених дебатів, у яких серйозно розглядає посередництво, переконує Кабінет і уряд продовжувати війну, заявляючи по суті, що нації, які б'ються до кінця, знову підводяться, а ті, що капітулюють без бою, зникають. Успіх евакуації з Дюнкерка в наступні дні підтверджує цей вибір. Ця відмова від переговорів у травні 1940 року — одне з найвагоміших рішень війни: вона утримує Сполучене Королівство в боротьбі, наодинці проти Німеччини, і уможливлює битву за Британію, а згодом і перелом у війні.
T03-157